Про бiль i спазм

Біль у животі

Жовчокам'яна хвороба та хронічний холецистит Гастроентерологія

Біль у животі – найчастіший симптом захворювань органів черевної порожнини, іноді – ураження прилеглих органів ^[1]. Біль має важливу захисну функцію та попереджає нас про наявні чи потенційні проблеми в організмі. Проте слід сказати, що при тривалому болю в животі незалежно від причини виникнення він поступово втрачає своє сигнальне значення. Біль сам по собі стає патологічним фактором, викликаючи серйозні розлади з боку ЦНС, виражену депресію, зміни психології та поведінки ^[2]. Причини й механізми формування болю вирізняються досить великим різноманіттям.

Залежно від локалізації та сили впливу шкідливого фактора виділяють 3 основних типи болю в животі ^[3]:

• вісцеральний (при ураженні внутрішніх органів);
• парієтальний (соматичний – найчастіше є результатом запалення парієтальної очеревини);
• відображений (коли місце больового відчуття не співпадає з реальним джерелом болю);
• психогенний.

Основним пусковим чинником вісцерального болю є спазм або розтягнення стінок порожнистих внутрішніх органів (стравохід, шлунок, кишечник, жовчний міхур, жовчні та панкреатичні протоки), розтягнення капсули паренхіматозних органів (печінка, нирки), натягнення брижі, порушення кровопостачання ^[3]. Вісцеральний біль може бути тупий, але частіше має переймоподібний характер, супроводжуючись вираженими вегетативними реакціями: нудотою, блюванням, занепокоєнням. Класичний приклад вісцерального болю – жовчна коліка, під час якої виникає інтенсивний, наростаючий біль у правому верхньому квадранті живота або надочеревині ^[3,4].

Парієтальний біль розвивається при залученні в патологічний процес очеревини, черевної стінки, він має чітку локалізацію та зони сприйняття, супроводжується напруженням м'язів черевної стінки, посилюється при зміні положення тіла, кашлі. Парієтальний біль може бути нестерпним, «кинджальним», наприклад, при перфорації виразки шлунка та гострому панкреатиті, що пояснюється викидом кислого вмісту шлунка або панкреатичного соку, насиченого протеолітичними ферментами. Навпаки, на початку розвитку запалення, обумовленого, наприклад, каловим перитонітом, біль може бути помірним і таким, який можна терпіти ^[5].

Відображений біль локалізується в різних ділянках, віддалених від патологічного вогнища, виникає при надмірному подразненні ураженого органу (наприклад, при проходженні каменю) або анатомічному пошкодженні органу (наприклад, при ущемленні кишки), передається на ділянки поверхні тіла, які мають загальну іннервацію з ураженим органом черевної порожнини ^[3]. Приклади ^[1]:

Біль у животі – що робити?

Враховуючи те, що в більшості випадків біль у животі пов'язаний із спазмом гладенької мускулатури внутрішніх органів, застосування спазмолітиків повністю виправдане при лікуванні болю слабої та середньої інтенсивності. Спазмолітики не лише усувають біль, спричинений спазмом, знижують тиск у порожнинному органі, але й нормалізують просування вмісту травним трактом і покращують кровопостачання ураженої спазмом ділянки. Застосування анальгетиків часто замінює базисне лікування основного захворювання, яке викликає біль, що сприяє його прогресуванню, ускладнює його перебіг. Анальгетики не усувають причину болю, втручаються в процеси сприйняття болю та можуть спотворити клінічну картину «гострого живота», що ускладнить своєчасну постановку діагнозу ^[6].

Декілька приміток

Небезпечні симптоми, які супроводжують абдомінальний біль, вказують на необхідність термінового звернення до лікаря ^[2]:

• запаморочення, слабкість, апатія
• артеріальна гіпотонія, тахікардія
• видима кровотеча
• лихоманка
• повторне блювання
• наростаюче збільшення об'єму живота
• відсутність відходу газів, перистальтичних шумів
• посилення болю в животі
• напруження м'язів черевної стінки
• біль, що гостро виник і зберігається 6 годин і більше та ін.

---