sanofi

Про бiль i спазм

Жовчокам'яна хвороба та хронічний холецистит

Біль у животі Гастроентерологія

Жовчний міхур – це невеликий мішечок ємністю 50-60 мл, довжиною 8-10 см, шириною 3-5 см, який прилягає до печінки та в якому накопичується жовч, що бере участь у перетравлюванні жирної їжі.

У добре налагодженій системі постачання жовчю організму є тільки одне слабке місце: коли відбувається концентрація жовчі в міхурі, то існує небезпека її застою з утворенням згустків, а потім каменів. Камені бувають різні залежно від переважання компонентів жовчі: холестеринові (зустрічаються у 80-85 % хворих), пігментні та змішані.

Жовчні камені – це кристалічні структури, які виникають в аномальній жовчі. Саме підвищений вміст холестерину в жовчі сприяє росту каменів. Процес цей тривалий, може продовжуватися навіть декілька років [1].

Хронічний холецистит - це запальне захворювання жовчного міхура тривалістю понад 6 місяців, що супроводжується моторно-тонічними порушеннями жовчовивідних шляхів і змінами фізико-хімічних властивостей жовчі, може супроводжуватися утворенням у жовчному міхурі каменів, моторно-тонічними порушеннями біліарної системи [2].

Клінічно хронічний холецистит поділяють на дві основні форми захворювання: хронічний безкам'яний холецистит; хронічний калькульозний холецистит.

За ступенем тяжкості виділяють легку, середню та важку форми:

Легка - загострення 1-2 рази на рік, клінічні прояви незначно виражені, можливі одиничні напади жовчної коліки.

Середня - загострення 3-4 рази на рік, іноді з нападами жовчної коліки, клінічні прояви виражені. Можливі ускладнення: холангіт, реактивний панкреатит, неспецифічний реактивний гепатит, дуоденіт, дискінезія кишечника. Працездатність збережена або знижена.

Важка - загострення 5 разів на рік і частіше, можливі щомісячні напади жовчної коліки. Клінічні ознаки різко виражені. Закономірні ускладнення, характерні для середнього ступеня тяжкості, а також запальні стриктури жовчних шляхів, вторинний біліарний цироз печінки, обструктивний панкреатит та ін.

За характером перебігу холециститу виділяють: хронічний рецидивуючий холецистит (з частими або нечастими загостреннями), уповільнений хронічний холецистит і такий, що має атиповий перебіг. За фазою захворювання: загострення, загасаюче загострення, ремісія. За клінічними проявами – з переважанням запального процесу або з переважанням дискінезії [3].

Фактори ризику розвитку хронічного калькульозного холециститу [4]:

  • захворювання органів шлунково-кишкового тракту
  • наявність паразитів (лямблій, аскарид)
  • травми жовчного міхура та печінки
  • наявність вогнищ хронічної інфекції
  • зниження імунітету
  • часті запори
  • нерегулярне харчування / часті переїдання
  • малорухливий спосіб життя
  • вагітність
  • алкоголь, паління.

Клінічні прояви холециститу [4]

Основним проявом хронічного холециститу, як калькульозного (з каменями), так і безкам'яного, є больовий синдром. Гострий біль (жовчні, печінкові коліки) виникає раптово та локалізується в правому підребер'ї. Іноді – без особливих на те причин, але частіше – вночі, після надмірної, жирної їжі. Тривалість больового синдрому – від декількох хвилин до багатьох годин і навіть днів. Особливо «наполегливий» біль викликають безкам'яні холецистити. Він може супроводжуватися рефлекторним блюванням (іноді з домішкою жовчі), порушеннями з боку серцево-судинної системи (тахікардія, аритмія, падіння артеріального тиску). Швидко наростають симптоми запалення (підвищення температури до 38-39 ºC і вище, озноб). Нерідко виникають і порушення випорожнення.

Хронічний калькульозний холецистит і жовчнокам'яна хвороба (ЖКХ) невіддільні одне від одного. Хронічний калькульозний холецистит є основною клінічною формою ЖКХ. Після перших нападів жовчної коліки, які рецидивують з частотою 35-50 % на рік, з кожним разом стають важчими та тривалішими, можна вже говорити про хронічний холецистит [5].

Жовчнокам'яна хвороба (ЖКХ) – багатофакторне та багатостадійне захворювання гепатобіліарної системи, що характеризується порушенням обміну холестерину та білірубіну з утворенням каменів у жовчному міхурі та жовчних протоках.

Жовчнокам'яна хвороба є одним із найпоширеніших захворювань людини, яка посідає третє місце після серцево-судинних захворювань і цукрового діабету. За даними VI Всесвітнього конгресу гастроентерологів, 10 % населення земної кулі страждає на жовчнокам'яну хворобу. У розвинених країнах частота захворювання становить 10-15 % і збільшується вдвічі за кожне десятиліття. Найбільша частота захворюваності 71,1 %, припадає на вік 40-59 років. Відзначається «омолодження» жовчнокам'яної хвороби, збільшення захворюваності в дитячому віці та серед чоловічого населення. Жінки страждають на це захворювання в 3-4 рази частіше за чоловіків. Після 70 років статеві відмінності в захворюваності зникають, захворюваність поступово збільшується та досягає 30-40 %.

У зв'язку з високою поширеністю ЖКХ і тенденцією до її зростання збільшується кількість операцій, тому холецистектомія (видалення жовчного міхура) за кількістю операцій вийшла наразі на друге місце в світі після видалення апендициту. Наприклад, в США холецистектомія є найчастішою операцією, яка виконується щорічно більше 500 тис. пацієнтам [5].

Фактори ризику розвитку ЖКХ:

  • жіноча стать (частіше хвороба зустрічається у жінок)
  • вік (з віком зростає)
  • спадковість
  • надмірна маса тіла
  • малорухливий спосіб життя
  • незбалансоване харчування, надлишок жирів у раціоні
  • цукровий діабет, цироз печінки, хвороба Крона

Клінічні прояви ЖКХ [1]

Клінічні прояви жовчнокам'яної хвороби надзвичайно різноманітні. Багато в чому це залежить від кількості каменів, їх розташування та величини, а також від того відділу біліарної системи, де «застряє» камінь. У досить великої кількості пацієнтів з наявністю каменів у жовчному міхурі жодних проявів захворювання немає, зазвичай це поодинокі, великі камені. Це латентна форма хвороби. Типовим проявом жовчнокам'яної хвороби вважаються напади жовчної коліки, обумовлені виходом каменів із міхура та просуванням їх по протоках. Сам біль обумовлений спастичними скороченнями міхура, підвищенням тиску в ньому. Біль виникає раптово, локалізується в правому підребер'ї та дуже часто в епігастрії, іррадіює (віддає) в праву руку, праву лопатку, супроводжується нудотою, повторним блюванням, яке не приносить полегшення.

Лікування [5]:

  • Дієта. Харчування за дієтою № 5 має важливе значення в лікуванні.
  • Усунення нападу жовчної коліки, постійного або періодичного больового синдрому. Включає в себе голод протягом 1-3 діб, потім дієтотерапія – стіл № 5, 5 А, спазмолітики.
  • Усунення диспептичних розладів. Застосовуються такі препарати: інгібітори протонної помпи, прокінетики, ессенціальні фосфоліпіди, ферментні препарати, спазмолітики.
  • Хірургічне лікування: екстрена холецистектомія (видалення жовчного міхура), планова холецистектомія (традиційна, лапароскопічна);
  • Літолітична терапія. Застосування урсодезоксихолевої кислоти.
  • Літотрипсія.
  • При хронічному калькульозному холециститі спазмолітики є основними лікарськими препаратами вибору для лікування при гострому больовому нападі та болях у період між нападами. Вони дозволяють усунути больовий синдром, відновити прохідність протоки міхура та нормальний відтік жовчі в дванадцятипалу кишку, усунути диспептичні порушення. Використання препарату НО-ШПА® (дротаверин) упродовж багатьох років залишається актуальним завдяки його ефективності та доступності.

Література

[1] Полунина Т.Е. Желчнокаменная болезнь. Лечащий врач, № 02/05

[2] Современные методы лечения хронического холецистита http://ruslekar.com/publ/standarty_lechenija_bolnykh_v_poliklinike/sovremennye_metody_lechenija_khronicheskogo_kholecistita/4-1-0-121 дата посещения 02.06.2015

[3] Максимов В. Хронический некалькулёзный холецистит // Медицинская газета. - № 62. – 2013.- С.8-9.

[4] Самсонов А.А. Современная терапия хронического холецистита и дискинезии желчевыводящих путей // Российские аптеки № 3, 2005г.

[5] Воротынцев А.С. Современные представления о диагностике и лечении желчнокаменной болезни и хронического калькулезного холецистита. Лечащий врач. 2, 2012 г.